1. Дощ за віконцем гріє вогонь, Серця вже близько, все, наче сон. Кава холодна робить свій крок, Краплі котились, але не вдвох.
ПР: Та вже не зрозуміти те, що було, Бо вже не повернути людям любов.
2. З неба гіркою впала сльоза І покотилась вже не сумна. Я не повірю словам про нас, Хоч і шукаю в мріях той час.
ПР: Та вже не зрозуміти все те, що є, Бо вже не повернути собі своє.
Але сказати хочу останній раз, Що вже не повернути знову той час, не повернути знову той час, ніколи не повернути знову той час… ніколи… А може, колись?..