Вокзал, потяг і білет в перший клас, Перший раз я кидав долю фраз, Ти казала мені, що все буде добре, Що ти моя, я твій, ця любов до гробу,
Мов в утробі, відрубаюся в вагоні, Пролітають години, міста, треки нові, Нові враження, нові слова, новий досвід, Дурний світ, і шукав в хмарах просвіт.
Та ніяк не кидав враз слів на вітер, Я втомивсь, зупинивсь, все витер, Життя літер, слів, фраз, рим, думок, Недопередумань, світ дурних сторінок,
Новий виток, з тобою світ наче сон, Із меланхолії я кричав в унісон, І сезон за сезоном, мов пес вірний став, За вікном – прохолода, за вікном – міста.
Летить потяг, душі протяг, Протягнути б до наступного літа, Ті усі почуття/події, мов старе шмоття, А увесь час світ у скроню мітить.