Я насправді злий, дуже злий (люди) Та за мною злість, Злість завжди буде Крику не чути, Не чути крику доброти, Не я із пекла, А ті думки, Що вже були.
"Ти – злий, Марку, мінятися потрібно, Ти тепер схожий на дибільне бидло". Я не відкидаю таких компліментів, Я з повної сім’ї, не жертва аліментів. І Пані - брати, любі друзі-їбанати, Нахуй клешні від життя канатів. Хіба я підлий? Я підлим був колись, Коли вдівав ці маски, а ви дивились тихо вниз. Цікавить статок? - його в кишені набивай, "А ти тікай, свій футуризм нах забирай". Один говорить, що я великий егоїст, Йому не похуй? У голові дитячий свист, І зразу чути всюди поволі крики, виски, Позатикайте (бляді) свої дибільні писки! Усі записки, фальш не для еліти вартий, Порозкидали лузери на стіл великі карти. Годі карати, які там пані – брати? У них думки про конкурентів, і як би їх ураз прибрати? Все без імен, а імена то добре знають, Без шоку шок як лижуть клітор, добре знають. «Ти спортив мінус», а ти напевно наче Гінесс, Такого другові не кажуть, і не потрібно «witness» Для вас я – бізнес, для вас потрібні лише клони, Гарантій не даю, гарантії дають гандони.