Не залишаючи сліди на воді, Піднімаюсь в повітря, Виповзаю на стіни, мов Всім тілом тут, але думками в тобі Поспішаю назустріч, Збиваю коліна в кров Я точно знаю: досконалість – це ти І жити хочеться дужче, Не страшно бути банальним, я Таких не бачив, але завжди хотів знайти Тож навіть зараз ще не вірю в реальність
До тебе, мила До тебе, мила Я крок за кроком наближаюсь, я лечу, Немов за спиною виросли крила
Усе не з нами і не зараз, Коли поряд сидиш Знай, я належу собі тепер лиш наполовину Весь світ повинен завмерти, коли ти спиш Твій сон приємний – то найкраща новина Так несподівано з небес на землю падає рай, Я залишаю собі його частку, бо ти Не можеш бути із іншим, Тебе на шию повішу, Щоби до смерті коло серця носити
До тебе, мила До тебе, мила Я крок за кроком наближаюсь, я лечу, Немов за спиною виросли крила
Без тебе стане домовиною Мій втрачений світ Ти, мов повітря: Не можу дихати без тебе Без тебе сонце – не сонце, Небо – не небо, Я не розумію, як раніше жити міг і не бачити тебе Ти – все, що треба!!!