А люди так подібні на попіл Білі і-зовні і чорні Коли розітреш Вони, мов риба пірнають кожен В свою безодню І падають вниз – Безодня ніколи не знала меж
Дивний світ Я знаю, ти б просто не зміг З’явитись знікуди, Щоб стати тим, чим є Падіння – зневіри плід Від падіння врятує політ І я знаю, що мушу Та що мушу не знаю Щойно злітаю увись, Одразу сповзаю униз
А правда так подібна на казку Можеш візьми, а не можеш Просто прийми Себе так шкода завжди залишати Її вбогій ласці А сонце сліпить очі І не вистачає пітьми
А ми – просто фрагменти В безмежному просторі світу, Ми з’явились, щоб зникнути У конкретний момент Життя таке коротке, Так не багато встигає змінитись Залиши по собі чистим, Бодай свій маленький фрагмент
Щоб стало трохи ліпше, Світ може бути інший І нехай не для нас Та стати трохи світлішим, трохи світлішим Іншим, Ліпшим І нехай не для нас…
Дивний світ Я знаю, ти б просто не зміг З’явитись знікуди, Щоб стати тим, чим ми є Падіння – зневіри плід Від падіння рятує політ І я знаю, що мушу Щойно злітаю увись, Одразу сповзаю униз