Літучий голандець, шукає пристань, Він задовбався нипати як шлюха, Став незалежним від механізмів, вічна чутка в твоїх вухах.
І компас, завжди показує йому, Де пропащі душі, Літучий бідолаха, задовбався їсти одні суші.
Команда, капітан, йому невідомі, Просто мимохідь, з цього берегу на інший, Вічна пластинка заїла в скронях, А нові люди лиш приносять гірше,
Що за часи, за ідеали, Вже кохаються, у коридорах, в відкриту, Де їх романтика, треба жару, Карту бито.
*********лв
Він плаває давно, ще з часів одісея, А може і раніше, вже все не пам'ятає, Та дуже втомився хлопчик, Пора на спокій йому.
Його боялись і любили, потім мліли і хотіли, Але наш герой, зник з радарів давно. Він вже хоче к посейдону, водяному закону, Та як завжди, є одне лайно.
По закону літучих голандців, Йому потрібно знайти собі пристань, Набрати нову команду, І піти, в останній путь.
То ж герой наш шукає, Не спить, ночами і днями, Морями, океанами блукає, Поки що він з нами...