Похилений вітром осіннім, Над Бабиним Яром стою. Отця сивобрового бачу, І брата, і матір свою. Не тут вони тяжко вмирали, Не тут вони зморені сплять. Та їхні молитви й благання В деревах десь тут шелестять. Тут Київ та рід мій козацький, Тут наша свобода в крові. Над братнім усопшим народом Ми молимось, мертві й живі. Я бачу – то мамині сльози Блискочуть на хвилях Дніпра, Я знаю – моя Україна Воскресне на поклик добра!