Я - не відчуваю навколо нікого, І не бачу ні тебе, ні себе. Все що - було зникає потроху І летить у нікуди.
Ми разом у одній воді! Повір мені! Повір собі!
Сутінки - наспівали пронизане небо. Сутінки - палає багаття , тріщить білизна. Твого білого тіла, ніжного погляду, Що пам'ятав, як питав. І вилітало кудись твоє ім'я . Це не ковтає повітря - я не шукаю натхнення. Вже небо, дерева і трави стоять під прицілом. Вітер в кутки заглядає, бо має цікавість він має, Бо взимку ніхто не спитає, бо взимку ніхто не втримає.
Ми разом у одній воді! Повір мені! Повір собі!
Додало спокою, твоєму летіло в бою, На голови ворогів корови срали! Рилися, забилися, коком позаїдалися Іменини начебто справляли Навкруги усе пожрали!
Бабця-царапця ціпком забавляється, Ця- ця- ця- цяцька дубова зненацька ламається. Рисками-мисками самими виринали чпоку шаруділо В лісі знову різанина. Маринувалося листя біле. Чорне волосся падало до долу. Додало спокою твоєму летіло в бою, На ворогів корови срали. Рилися, забилися, коком позаїдалися Іменини начебто справляли, пожрали!