По нотах цього міста, зіграли звуки І заспівали пісню, а хочу спати По вулицях голодних, беззвучні муки В очах людських, їх не спіймати
По тротуарах чорних, забуті кроки Із метушні ранкової, роботи вічної По шкірі дотики, і пролітають роки В очах сумних, чи старості зустрічної
По мокрих від дощу дахах, байдужість У душі вшита, і сміх черствий і п`яний По серцю ще раз ніч, моя безмудрість Сказала що я вітер з пластику, так званий