Стомлені слова поволі, крізь дурман нав язливих думок Тобі казали, що таке життя, такий лихий і збочений урок. В руках всі карти, з них вода, у чорних фарбах, Мов брудна ріка на берегах якої Лишились ті, хто грав у хованки з собою,
Це автостоп від болю до життя й назад, назад в спокійний безлад. Приємно-ніжний ад, спланований у всіх деталях вбивчий погляд. Автопортрет у чорних фарбах, Мов брудна ріка на берегах якої Лишились ті, хто грав у хованки з собою.
Світлини гортають дні Де ми не ми, де ми щасливі Святі посмішки Тих, кого у відзеркаленнях життя ми знову вбили.
Єдиний ритм серцебиття, буття чарівни сни без каяття і вороття Написана історія твого життя, ти вибираєш шрами, все це мари забуття! І посмішка твоя у чорних фарбах, Мов брудна ріка на берегах якої лишились ті, хто грав у хованки з собою.
Світлини гортають дні Де ми не ми, де ми щасливі Святі посмішки Тих, кого у відзеркаленнях життя ми знову вбили.
В руках всі карти, з них, із них вода У чорних фарбах мов брудна ріка!
Чиї думки у цих обличч, Що дивляться здивовано у відповідь зі скла Машин, вітрин, з самого дна безмежно радісних дитячих снів. Чиї слова, чиї дива Запрограмовані ще до народження Примушують ховати серце в темні води небуття!
Світлини гортають дні Де ми не ми, де ми щасливі Святі посмішки Тих, кого у відзеркаленнях життя ми знову вбили.