Чому ти вважаєш, що це просто гра?! Ти – наповнене тіло терпкої ненависті. Ти влучно стріляєш, ся б’єш на ножах, Загублений в бітах липкої фатальності.
Твої очі наповнені не слізьми... Ти вже легко на “вірт-гачок” натискаєш. Мені хочеться знати, які в тебе сни, Вони, мабуть, багряні, ти в них убиваєш...
убиваєш!!!
В тобі, на дні, палає Феміда, І кіптяву не змити навіть дощем. Ти міг би бути комусь потрібним, Коли згорав твій єдиний Едем.
То чому ти вважаєш, що це тільки сни?! Ти ненавидиш; світ цей сильніший за тебе. І тобі стане мало лише тільки гри, І стискає міцніше рука своє небо.
Я по духу впізнаю таких як і ти, Вони вірять, сліпі, в красномовнії фрази. За ідею стрибають у полум’я і, Гублять душі, коли на це мають накази.
В тобі, на дні, палає Феміда, І кіптяву не змити навіть дощем. Ти міг би бути комусь потрібним, Коли згорав твій єдиний Едем.
Ти маєш знати: життя є річка, І всі ми – риби в каламутній воді. Хто не помер, здолає натиск, Мертва риба згниває на дні!
Ти – погань ... подумай що робиш !!! Ти – погань ... куди ти ідеш? Ти – погань ... ти маєш думку ?! Ти – погань ... навіщо живеш ?