Похмурий знову день, Нема його в тому вини. Пора у бiй кривавий Йти, мої сини вiйни!
Хто правий, а хто нi Не видно iстини. Пекельнi в битвi вороги Смертелнi двi стiни-и-и-и
Тримають стрiй протоси, Зерґи розпрямили крила, Жадiбне слоумо, що епiк собi пiдкорило. Лети палучий згусток свiтла Чисте iскрило-о-о Лети до кiнця, Як клята вiйна навчила
Там буду я, там будеш ти. Двичи штрикнули, як не крути-и-и. Пострiл у небо, пострiл порта-а-ал, Усiх лиходiїв, аби забра-а-а-а-а
Рубай, чави зелених колобкiв! Трощи їх, наче ти бульдозер! Летить слиз кольору трави Пускай розряди - допоможе!
Утвориш попiл серед бою, Пiдстрелиш пiдлого ти зерґа, Лишивши з нього скирту гною, Але по твою душу черга...
I хутко з землi - здоровенна тварюка, Пащу роззявила й гайда гуляти. I здiйнялась за нею хвацька пилюка Протоси себе узялись об'єднати. Старого друзяку, пана Архонта Гукнемо у бiй тривалий iти I пустимо промiнь до лап мастодонта, Тишу у ньому, щоб вiднайти.
Затисне до краю i буде лупити, Та все не так просто, ми не здамось! Пiднiме за шию, не дасть вiдступити Нумо, друзяко, обнiмемось!
Зникнемо разом, слiд залишивши. Хвилька на роздуми вже пiсля бою. Вставай протосе, бiль заглушивши, Змусь свою расу пишатись тобою!
(I вiйсько старе знову прийде, I портнуться до тебе старi знайомi, I пiдем пiд спалахи знову вперед, I без остраху станемо знову до бою. Побiгти вперед, забувши про втому. Затемнення бiйки - кiнець ворожнечi. Вже знаю, де будеш в листопадi цьому, StarCraft 2: Спадщина Порожнечi.)