Відьма Слова: А. Кіндратович Музика: Полинове поле (Ірій)
Давай підемо в темряву, Не будем повертатись. Дорога така довга, Що можна не прощатись.
Обличчям ляжем в жар, І згоримо без диму. Заграла десь сопілка Прадавню пісню дивну. Прадавню пісню дивну Заплакала сопілка. Навіки зупинилась Годинникова стрілка.
І матір-порожнеча Покличе нас до дому, З якого ми пішли Мільйони років тому.
Розтанемо в імлі, Полетимо птахами. І пара гарних крил, Колись була руками. Там, де стікала кров, З подряпин і порізів, Там, де в траві змія, Тобі під ноги лізе.
Твоєю кров'ю знак, Поставлений на мені. І полиновим димом Попечені легені.
Хай наші голоси Змішаються із вітромю Розноситься чума Отруєним повітрямю Через багато днів Ми знов туди прийдемо І своїм почуттям Дві квітки принесемо.