Холодні світанки, чекаєш до ранку мене твої сподівання безглузді, здається, що все промине чекаєш до ранку і квіти завяли, все впало додолу, розтало твої сподівання, безглузді останки
Як іноді важко здоровій людині стримати бажання кричати Хтось б'ється об стіну, хтось вбивається віскі, а ти можеш просто мовчати І всі навкруги прихиляються тобі за міцні, наче сталь, твої нерви Ніхто не вгадає, ніхто не помітить, що вони наче скло розбиваються в тебе
Твої очі веселі, завжди нові думками, на обличчі відображення неба Твої рухи повільні, але мрії нестримні, та чогось все ж немає у тебе Від бажань до здійсненності бездна, лиш чарівник тобі допоможе І ніхто не почує від тебе ні слова. Ніхто більш на тебе не схожий...