Знову безглузді балачки. Заходьте, може хто не чув. Навколо висохші річки, Човни, що міцно встряли в мул навік. Злочинець і суддя один й той самий чоловік, що вчить всіх нас, як шанувати дім, мовчки лишивши все без змін.
Здається світ тріщить по швах. Із тріщин витікає час. Доки нас годують обіцянками й сміттям - тут все гаразд, ловіть. Як вам тепер на смак найсолодший гріх. Той самий чоловік вчить всіх нас, як цінувати мир, замість кордону малюючи пунктир.
Комусь вдихати ввесь цей пил. Тягнути човен із мілі. Комусь тримати небосхил, щоб нам стояти на землі.
Хто мріяв захопити світ - давно поліг в своїй війні. Чому ж ми досі йдем лише туди, де бали й кораблі у повній темряві?