Знов зі Сходу грянув грім… Знову блискавка у скелі (Мов скелети в сяйві світла) Потрапляє неминуче. І різкі пориви вітру Гонять хмари, гонять хвилі, Що пливуть з-за виднокола, Мов зриваючись із кручі. І регоче, і клекоче, І стучить в шальні там-тами, І нестримними дощами Розрива сухе повітря. І бурлять шалені води, Мов роздроблені краплями, І ліхтар маяку світить, Мов напівсліпий поводир Між мороком й манівцями Прокладає путь до суші, Щоб забуті Богом душі Не розтанули у бурі, Не загинули у штормі, Не зійшлися із крайнебом Темним маревом дощів.