Він мав карі очі, чорняве волосся, в теплі літні ночі так самотньо жилося, він нікого не проводив, не кохав усім на подив і не розводив... Мав надійних друзів, за фахом роботу, але був завжди в напрузі, коли дівчина збоку. І минали рік за роком, він лишався одиноким. Життя жорстоке...
Хей-оу-хей-оу-хей, і розквітало все за вікном... Хей-оу-хей-оу-хей, а він не знав що таке любов.
Він був милим хлопцем турецької вроди, але питання: "хто це?", коли він щось говорить. Голос ніжний, трохи хтивий, чоловіку не властивий... "Шось тут не то" - так казали дівчата, з ними він не вітався, міг їх не помічати, тільки з хлопцями знався. Я побилась об заклад,що він ніколи й не цілувався... І не кохався...
Хей-оу-хей-оу-хей,і люди звали його Петром... Хей-оу-хей-оу-хей, та чи він дійсно був пацаном?..