Ant etkenmen, tatarlarnıñ carasını sarmağa, Nasıl bolsun bu zavallı qardaşlarım çürüsin? Onlar içün ökünmesem, qayğurmasam, yaşasam, Cüregimde qara qanlar qaynamasın, qurusın!
Ant etkenmen, şu qaranğı curtqa şavle serpmege, Nasıl bolsun iki qardaş bir-birini körmesin? Bunı körip buvsanmasam, muğaymasam, canmasam, Közlerimden aqqan yaşlar derya-deñiz qan bolsun!
Ant etkenmen, söz bergenmen millet içün ölmege, Bilip, körip milletimniñ közyaşını silmege. Bilmiy, körmiy biñ yaşasam, Qurultaylı han bolsam, Yine bir kün mezarcılar kelir meni kömmege.
Я поклявся (Автор перекладу: Галина Михайловська)
Я поклявся, мій народе, що зцілю тебе від ран. Не бур’ян ви, браття милі, - чом зогнити вам дотла? А не стане в мене духу йти на муку задля вас – Хай гаряча кров у серці запечеться, мов смола.
Я поклявся, рідний краю, що розсію я туман. Не сліпі ви, браття любі, - чом у темряві ваш путь? А якщо про вас забуду, збайдужію я до вас – Хай мої горючі сльози морем крові потечуть.
Я поклявся, браття рідні, що життя за вас віддам. Чом би мав я вас зректися, свій порушивши обіт? Смерть на кожного чекає, свій заносить ятаган - Стань хоч ханом Курултаю, проживи хоч сотні літ...
Я поклялся #Україна_моя_Батьківщина
Я поклялся пред народом его горе остудить, Сколько можно гнить живыми и под вечным тленом жить? Если ж я смогу спокойно эту боль перенести, Пусть застынет чёрной кровью сердце у меня в груди.
Я поклялся светом ясным тьму прогнать с моей земли, Сколько можно, чтоб друг друга братья видеть не могли? Если ж я, поклявшись светом — и не вспыхну, не сгорю, Реки слёз пусть станут морем, превратившись в кровь мою.
Я поклялся, я дал слово за народ свой умереть! Что мне смерть, коль не сумею его слёзы утереть. Что мне жизнь… ведь будь я ханом, проживи хоть тыщу лет, День придёт и пред могилой всё равно держать ответ.