Пр-в 2 Анатомія болі поволі розбиває стури хворі Ми залишилися знайомими Згадай ту мить де були разом А серце так болить – не бʼється з твоїм в унісон 1. Болить серце, та я змирилась із цим станом Печуть рани, від них я слабшою не стану Не вихід вводитись в оману, цього й не прагну Ми мали все, тепер на серці тільки шрами Хто винен, я чи ти? Цього вже не дізнаюсь Листи всі спалені, чужі вже стали ми Всі сни, мрії покрились порохом, пропали десь на вічно Страждання кинули назад і сидимо у тиші Чому так вийшло? А починалось все нескладно Спогади сумні нависли, залишили сум у спадок Шукаєм правду, краще пізно ніж ніколи Укол, вакцина проти сліз - я знову на дорозі Два роздоріжжя: з тобою чи без тебе Я буду сильою, згадай коли подивишся на небо... Згадай про мене коли подивишся на небо... Пр-в 2 2. Запамʼятай назавжди - ти мені не ворог Але все що будували ми розсипалось, як порох Минули ті часи, коли ми тішились з тобою Не виню тебе за це, тому що винні ми обоє Крики, сварки сльози і розбиті стакани Ну хіба це щастя? Це приносить людям тільки рани На душі погано час іде, годинник далі тікає Це стало хворобою, а літри пива ліками А ми не взмозі були вбити цю заразу Бо це трапилось одразу і тепер ми вже не разом І за все це я надіюся ти вибачиш мене «Все що робиться, то робиться на краще» Я не вірю в це Але не зміг я більше так, тому зробив цей крок Серця біль нехай тепер буде мені урок Наші тіла, думки і мрії - всі тепер в неволі Та вивчаю на одинці анатомію болі... Пр-в 2