Ти прийшов, наче вдень зоря - Холодною зимою Раптом я почула, що нас двоє. Ти підеш собі далі… Я Збентежена словами - Небагато було їх між нами. Десь розтануть твої сліди - Долонями ловила, Але за тобою не ходила. На свій світ маєш право ти… Мелодія забута, Чи вона була колись почута?
Пр: Наче дві душі й одна, Та невидима стіна - Друзі… Тепле слово, Виняткове! Тільки посмішка одна Й “Ти чого така сумна?” - Далі Все останнє - Не питання. Смуток зиму пережив, Просто себе бережи - Люди Випадкові Знову й знову. З неба падає вода… Нащо ти мене віддав?
Сніг розтане, бо сонце є. І я розтану певно, Спалені усі дива даремно. Ти кажи мені про своє - Я слухаю, всміхаюсь, Потайки на тебе задивляюсь. Знов на плечі ляга зима - А слів не вистачає - Може я поволі все втрачаю? Це мовчання не є обман. Сказати намагаюсь, Тільки починаю - і спиняюсь.