Так! Не знаю чим зачепила ти мене, Але я немов в якісь клітці. Надіюся це почуття мене не обмене. І буде сидіти у себе в тихенькому місці. Ми! Немов два полюса, як плюс і мінус, Тягнемся один до одного в один єдиний радіус. Ти немов мене тримаєш на мушці, Даруєш щастя, як ласку кішці. І мене своєю усмішкою ти годуєш, А часом відстанню мордуєш. Але я хочу так і дальше залишатися на цьому гачку, Не відштовхуй ти мене від себе я тебе прошу. Я - як Ікар, буду стрибати з надією на те що полечу, І можливо десь у просторі твою руку я там зловлю.
ПРИСПІВ: Мріями лечу далеко в небеса Лиш одна мить змінила все моє життя Ти мій - чуттєвий океан Одна мить і я позбудусь цих глибоких ран Знаю точно недописаний ще наш роман
Стою, сам-на сам з тобою, Знімаю всі переживання лиш рукою... Немовби Орки ідуть на мене ордою, Лине до серця ця божевільна хвиля, І застигша в душі крига, Враз! Топиться від цього тепла. Там протиставлені лиш дзеркала, В котрих обоє, бачимо лиш відображення. Того! ..що Всесвіт буде замалий, Коли не зможу я втопитися у твоїх очах, І заблудившися в усіх цих днях, Я зможу вийти на поверхню по вогнях, Котрі відіб'ються у цих дзеркалах! Не хочу сам блукати у цих лабіринтах, Не хочу сам я путатися у цих значеннях. Вже мільйони слів на списаних чернетках... А я і дальше бачу самоту в своїх очах.