Офіційна група http://vk.com/ramus_official І тут назавжди втрачена душа, яка завжди блукає в темноті одна, І виходу там уже ні де нема, лише тунель, немає ні добра ні зла, Там навіки темна пустота, немає голосу, немає його човна А в душі завжди крутиться її ім’я. Там пишуться вірші, там пишеться його життя Яке по нотах розкладається, а виходу уже нема Він там навіки, і навіки в душі вона Настільки це сумна історія, Для когось це пусті слова, а для нього це все його життя Від якого вороття назад уже нема. А він надіється, що колись появиться вона Заради того продовжує своє життя, але в глибині душі він знає що доля їх назавжди розвела,
Приспів: Відпусти мене, я тебе благаю, Хоч на мить як справи, у неї запитаю Хоч побачу на секунду я її і знову. Загублююсь в тій темноті Там тихо серце б’ється, яке уже кровить, ще секунду і знов зупиниться на мить.
Такі пусті, пусті слова, Завжди лунають де виходу нема Де ти не бачиш нікого, лише пустота Тихий скрипіт душі у вічній однині Заставляюсь далі писати ці сумні вірші У вічній прохолодній темноті, він помаленьку помирає сам,На самоті, Думки про неї нададуть ще трохи часу ще чучуть і воно теж погасне І душа прокричить, тихо не плач, а по той бік сльози і ти пробач. Не хотів тікати, Ти пробач, Ти тільки одна така, без тебе його існування вже нема Душа рветься на куски, так хочеться до тебе і так швидко летять вони. Одна на перед одну, прокладаючи нові шляхи, Серце зупинилось, а душу тримає лиш вона І вже не буде завтрашнього дня, останній подих, останні ті слова.