Офіційна група http://vk.com/ramus_official Там вогненний дракон вже не спить... Він потрошки своїх слуг всіх будить. Які виходять з своїх хижин, І кожен йде на зустріч лиш собі, У них в очах не було ніколи сльозин, А їхні душі геть сліпі. У цьому місті вулиці пусті... І кожен з цих особин, немовби в пастці! Суддя з пащекою роззявленою судить їх... Яким крила відпали за їхній гріх! Зношені тілесні оболонки... За краще існування в них завжди там перегонки. Їхні серця як перегорені вуглинки, Вони запуталась вже остаточно у цій павутинці... Це місто має лиш краплину спасу, Відкоректувати свою гримасу... І видалитись до біса із цього процесу. Галасу, прогрес поставивши на перший інтерес!
ПРИСПІВ: Мегаполіс гріхів, Розбудовується враз, А всіх лишніх пастухів, "Видаляють" там без фраз!
Мегаполіс гріхів, Розбудовується враз, Там немає чистих дів... Ізогнали "Пастухів".
Місто Гріхів, світ висохлих морів... Ізношених вже тіл... Особи розриваються там навпіл... В продумуванні своїх діл. У цих краях люди вже давно не знали, Що таке прекрашена душа, У них немає у запасі, Ніодного чистого вже аркуша! Вони надіються, що прийде ще герой... І розіб'є усі ці мури грішні... Але він такий як і вони ізгой! Оболонки ці усі єдинодушні! Цей Мегаполіс приречений на те, що паде, І вибухнуть враз каяття там водоспади. Ці пустишки одразу ж пробудять свою совість, І скаже їм "Бай-бай!" назавжди їхня світова блудливість!