Я всім плебеям України цю дарую присвяту, Всім, кому пох#й як жити, і пох#й як розмовляти. Жлобам і дегенератам тупого електорату, Що стали раком перед зеком за бухло і доплати.
Важкий предмет, підстрелений яйцем, вінком прибитий. Шикарний вибір, щоб країною рулити, Бандит, дебіл і клоун, все в одному флаконі, Тут кожен гопник може стати президентом в законі.
Бандитське шобло засіло в кабінетах, у Верховній раді, І завдяки таким, як ти, їм вічно бути при владі, Тобі ж нічого не треба, в тебе скрізь повний ажур, Аби смоктати з телецицьки мармелад і гламур.
Хай дєрібанять все, що є, у нас багата країна, Аби не рухали тебе, бо твоя з краю хатина. Ти пацифіст і гуманіст, ти воювати не хочеш, Завжди готовий по команді заплющити очі.
Приспів:
І ти сидиш на жопі рівно, І на все наплювати, Твій громадянський обов’язок— Жерти, сцяти і срати.
Твій атрофований мозок Жують гламурні Потапи, Ти за тарілку недоїдків Радий стати на лапи.
Ти вже продав свою душу За цукор, гречку і сало, Ти хочеш здохнути бидлом, Але мене це дістало.
Якщо ти досі вважаєш, Що гідний цього болота, Не називай себе людиною— Ти просто сволота.
Нехай бастує Європа—а ми не зробим нічого, У нас донецька шпана на місці Господа Бога. Нас не хвилює, що діти Помирають від раку— Крім “Євро двадцять-дванадцять” Нам все навколо до сраки.
Хай нас катують в ментурах, хай чесна нищиться преса, Хай бидло гине під колесами крутих мерседесів, Нехай неголене чмо жартує Голодомором, Нас не образить ніщо, бо ми пропили свій сором.
У нас героями ті, хто заслуговує сісти, Бездарні ляльки як один тепер народні артисти. Попса і пиво заміняє нам культуру і мову, Ми всі обрали потвор, і оберемо їх знову.
Себе вважаєм народом, але насправді ми стадо, Нам прогинатись не вперше, і ми прогнемося радо. Раби за власним бажанням, нам не потрібна свобода, Забули ми, що влада мусить боятись народу.