Їхав козак за Дунай, Сказав: "Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, Неси та гуляй!" "Постій, постій, козаче, Твоя дівчина плаче, Як ти мене покидаєш, – Тільки подумай!"
Приспів: Лучше було, лучше було б не ходить, Лучше було, лучше було б не любить, Лучше було, лучше було б та й не знать, Чим тепер, чим тепер забувать.
Вийшла, руки заломавши і тяженько заплакавши: "Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай! Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай, Мене з війни зо славою К собі ожидай!
Приспів
"Не хочу я нічого, Тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай!" Свиснув козак на коня, – Зоставайся, молода. Як не згину я вернуся Через три года.