Чуєш це не просто серце Це щось більше, що під грудьми б’ється. Плаче, бореться та ніяк не перемагає, Це моє кохання обезсилено завмирає. Ще й думки про тебе мене не покидають, Втілитись в реальність невпинно бажають. Навіть не віриться, так триває роки зо два, А я продовжую писати тобі оці слова. Довго не міг повірити, що тебе я зустрів, Та в той день був щасливіший за всіх королів! Адже ти наймиліша дівчина у всьому світі, Ти мій янгол, моя богиня й цариця Нефертіті! Нерозумно соромитись, тому хочу признатись, І чи подобаюсь тобі, хочу нарешті дізнатись… Знаю, своє серце неможливо заставити покохати, І для себе найкраще ти маєш право вибирати. Можливо, я недостойний такої красуні, як ти, І про свої щирі почуття хочу тобі розповісти. Коли тебе побачив, відразу серцем покохав, І твоє серце чимшвидше підкорити забажав. Чи це та дівчина, яку я так довго шукав? І своєму самотньому серцю тихо прошептав: “Скажи, не мовчи, закохане серденько моє, Чи нарешті знайшов я коханнячко твоє?” В моїй лівій груді посилилось серцебиття, А в душі запанувало надзвичайно дивне відчуття. Написав тобі повідомлення і його надіслав, І в цей весняний день твоєї відповіді чекав. Ти відповіла мені…Почали спілкуватись, І я не міг в таке янголятко не закохатись!!! Розмалювала яскравими фарбами моє життя, Коли бачу тебе посилюється серцебиття, Ти надзвичайно мила, ніжна і прекрасна!!! Твоя усмішка чарівна, сонячна й ясна. Прекрасне біле личко і незрівняна красота, Твоя мудрість, щирість й доброта, Не дають моєму серцю щоденного спокою, Адже пришвидшено воно б’ється поруч з тобою. Час іде... Невпинно й безоглядно дні минають… І наші серця до зустрічі нас закликають, Чи зустрінемось ми з тобою, поки ще не знаю, Але відповідь твою з нетерпінням чекаю…