Воет ветер и грохочет гром, Зло не спит оно пришло в наш дом, Режет дождь и бьет о землю град и стучится брат Ложь и ненависть газетных строк, КРАСНЫМ заревом горит восток, Плачет и кричит моя страна, Пришла война.
За спиною города стоят, У погибших и живых солдат, Наши семьи, реки и поля, Гудит земля...
Двухголовый бьет своим крылом, Машет МОЛОТОМ, грозит СЕРПОМ! В поле СТАДО бешеных собак И ИХ АТАК!
Не покорный ворону народ От Востока до Карпат живет, Неподвластная ему страна Не отдана.
Подзвонив мамі, сказав, що в нас все спокійно Ні, мам, це просто грім - маленьке лихо стихійне У нас тут дощі йдуть і гремить постійно Ти не хвилюйся, ма, у мене броник надійний Набрехав мамі, а як їй правду казати? Про те як мужніють зовсім юні солдати Про постріли, вибухи, в броні пробоїни Про те, що ми вже давно не діти - ми воїни Ідуть на небо хлопці безсмертними ротами Ще двох друзів відправив додому двохсотими А скільки ще їх найкращих поляже і хто ж тоді скаже, хто тобі скаже Чергова в телевізорі пика вгодована, яка прикро вражена і надзвичайно стурбована Я тут не за них, а за дружину з дитиною і за землю, що називається Україною
Хтось із старших сказав, що сепари, як в авгані духи Ховаються за спинами мирних сіють смерть и розруху Плюють із зеленки смертельними сюрпризами Дістав вже цей клятий ляльковод зі своїми репризами Та нічого, в нас хлопці - вогонь, всиплемо жару їм Усім, хто хоче нашу землю відібрати на шару Пишатиметься народ своїми синами Все буде добре! Перемога за нами.