Він легеньким вітром в душу дмУхнув, вкорінився, наче назавжди, і застиг - ні звуку, ані руху, все чекав, як зернятко води. Він чекав тепла, кохання, слова, а вона - пустеля нежива, помирав і воскресав, любив до крові, все просив: не йди, стривай, стривай! Він чекав, що проросте оаза у її отруєне єство. Не помітив. Якось не одразу. Вимер сам. Розсипався піском. Ю.Смаль