Коли приходить біль, я відчуваю тільки жалість Мене дратує цей вислів «як мало стати, так сталось» Могло бути інакше, але багато але Краще тата не мати, ніж знати, що тато є Ненавиджу соплі в піснях, люблю все по суті Надіюсь через мої сльози мене не осудять, життя повне абсурдів, Як у невільника спустошеним стає життя, коли ти син негідника Його не було тоді, зараз і мені не треба Всім, що я маю, я завдячую мамі і небу Також своїм зусиллям і своїм старанням Я навчився жити кожен день наче в остання Приспів: Пройшли роки, а на порозі ти Поки що це лише мої сни Лишаю в пам’яті, твої слова пусті Залиш серце моє назавжди Я злітав у небеса без правого крила – тому і падав Так болю вже нема, лише великий шрам, але й пекуча рана.
Знаю не живеш, так як я живу Знаю, що не спиш, як і я не сплю Свою правду ти знайшов…і я свою знайду Я в Бога не питав де ти, питав де ти був Коли ми жили самі, ті відповіді не почув Невже серце не болить, невже тобі не шкода Ти пропустив мій перший клас і закінчення школи Перший і останній курс, перший вихід на сцену Першу кров на губі, хоч бився я через тебе Не бачив перший сольник, перші автографи Як після цих пісень вставали в театрах опери Ти не підтримав мене і не радів зі мною Не знаєш, хто мій друг, а хто для мене ворог Та як би там не було я пам’ятати не вічно Хоч, правда кажучи, ті навіть не достойний пісні Приспів. Знаю не живеш, так як я живу Знаю, що не спиш, як і я не сплю Свою правду ти знайшов…і я свою знайду