1. Хтось вмиває руки, хтось ховає морду в пір'ї, Хтось ударився в науку і читає по сузір'ях. Інші відійшли, ніби по законам звірів, А в декого IQ досі на шкільному подвір'ї У багатьох вже сім'ї і побутові крики, Памперси, коляски, річниці і різдвяні відкритки, Голови забиті питаннями як піти наліво, Всі забули значення слова "щасливі". У когось, як і планувалось, татко все купив. Хтось в елітному барі протирає столи. А той, хто раз попав за крадіжку телефона, Приміряв синю форму і дві зірки на погони. Відмінники як були тупими, так і лишились, А в декого корона вже лежить на шиї. Хто були підлизами - пробилися у люди, А хто паше, наче кінь - чекає чуда. В кожного різні спогади і різне бачення, Байдуже, хто є хто, це не має значення, Бідний чи багатий, заєць чи удав, Чи невідомий репер, який це написав.
Це наша зустріч однокласників...
2. Місцеве дороге кафе з дешевими понтами, Мало хто дивиться в очі - більшість на бокали. Або на страви, які офіціант приносить, Голодні хавають, заможні крутять носом. Той, хто дихав баскетболом і марив спортом, Пішов за мріями батьків, а програміст - не Джордан. Сірі миші стали білими - та все ще миші, Сховались за плечима тих, у кого статус вищій. Хто не вмів читати - грають ролі геніїв, Ті, хто мали з мови "2" - в друкарській академії, Всі, хто тішилися тим, що вони економісти, Поставали продавцями в чорних мантіях магістра. Та чому винна система - проти неї ніяк, А чо дурак? - Бо бідний. Чо бідний? - Бо дурак. По лицях видно, що життя зробило з них рабів, Отака от була наша зустріч випускників. У кожного різні спогади і різне бачення, Якщо слова не ті - я прошу пробачення. Думки як асорті, слова як зброя. Кожен лишився при своєму, в мене думка своя.