Коли проходить біль, я відчуваю тільки жалість, Мене дратує цей вислів: "Як мало статись, так сталось". Могло бути інакше, але багато "але", Краще тата не мати, ніж знати, що тато є.
Ненавиджу соплі в піснях, любли все по-сутті, Надіюсь, через мої сльози мене не осудять. Життя повне абсурдів, як у невільника, Спустошеним стає життя, коли ти син негідника.
Його не було тоді, зараз і мені не треба, Всім що я маю, я завдячую Мамі і Небу. Також своїм зусиллям і своїм старанням, Я навчився жити - кожен день, наче в останнє.
Приспів: Пройшли роки, а на порозі ти, Поки що це лише мої сни. Лишаю в пам'яті, твої слова пусті, Залиш серце моє назавжди!
Я злітав у небеса, без правого крила, Тому і падав. Та болю вже нема, лише великий шрам, Але й пекуча рана.
Знаю, не живеш, так як я живу, Знаю, що не спиш, як і я не сплю. Свою правду ти знайшов... І я свою знайду!
Я у Бога не питав де ти. Питав - де ти був, Коли ми жили самі, та відповіді не почув. Невже серце не болить, невже тобі не шкода, Ти пропустив мій перший клас і закінчення школи.
Перший і останній курс, перший вихід на сцену, Першу кров на губі, хоч бився я через тебе. Не бачив перший сольний, перші автографи, Як від наших пісень вставали в театрах опери!
Ти не підтримав мене і не радів зі мною, Не знаеш,хто мій друг, а хто для мене - ворог! Та, як би там не було, я пам'ятатиму вічно, Хоч, правду кажучи - ти навіть не достойний пісні!
Приспів: Пройшли роки, а на порозі ти, Поки що це лише мої сни. Лишаю в пам'яті, твої слова пусті, Залиш серце моє назавжди!
Я злітав у небеса, без правого крила, Тому і падав. Та болю вже нема, лише великий шрам, Але й пекуча рана.
Знаю, не живеш, так як я живу, Знаю, що не спиш, як і я не сплю. Свою правду ти знайшов... І я свою знайду!