Обійми її тіло - стривожене, Дай відчути кохання - торкаючись. Або зникни на завжди,із холодом. Це,безсумніву краще, ніж каятись.
Обійми її ніжно.цілуй її, Збережи її тіло від грішності. Або зникни назавжди,у темряві, Краще так,ніж блукати у вічності.
Обійми і замовкни.Не муч її! Не чіпай її сліз,краще,випий їх. Не відчула вона те тепло душі, Бо немає тепла,тільки грііііх.
Не витрачай сили на обійми,коли не любиш. Ти закриєш за собою двері і її забудеш! А вона шукатиме твій погляд у десятках інших, Кожен наступний,після тебе,буде вдвічі гіршим.
І ніодні обійми не замінять твоїх, Стати теплішим,ніж твій холод,так і ніхто й не зміг. Коли заплюшиш очі,то,хоча б уві сні, Чуеш?!...Обійми її!...