1 Я наче розписав життя на 13-ть серій, Я бачив,як закрились двері бетонних артерій. Уламки цього болю я залишив на папері, І проводжу паралелі з твором Данте Аліг’єрі. Знаю, це схоже на маразм, інакше їде дах. Та якби ти бачив те,що бачу я у своїх снах: Сотні померлих роздирають мене догола, Тягнуть в своє царство під крики Мефистофеля. А прокидаюсь розумію, реальність така- Ти або в ролі жертви, або в ролі хижака! І я люблю це життя, воно таке одне, І все залежить від мене. І з волею Небес..
Приспів: Є так багато ролей, а люди всі, як клони, Вони забули своє Я! Одне життя… Доріг так багато, моя одна! Веде мене через усе життя.. І поки у тілі живе душа, Я житиму, тільки, своїм життям!!!
2 Залишки пороху зависли в нашій атмосфері, Вони нагадують падіння багатьох імперій. І те,що нам здається звичним до тошноти, Виявляється не вічним, а на роки. Я бачив, як люди зжирають себе до кісток, Розсипаються в пісок, все втрачають за ковток Порції чужих думок, і чекають на свисток.. Та, якщо життя – театр – ви просрали ваш квиток! Чорні постаті – це нащадки совісті, Вилазять наяву , бо вночі недоспанні. Та я люблю це життя, воно таке одне, І все залежить від мене. І з волею Небес..