Has Падає листя, воскресає пам'ять. Моє серце є чистим, та провали бувають Тому стаю я підвладним своїм спогадам, тіням. Я вбивав їх роками, та вони не загинуть Ти була тоді близько — одне тіло на двох. Відчував тоді відстань — кілометр за крок. Важко назвати коханням — цього слова замало. Зрада ламає канони, які любов малювала. Не б'ється серце в такт і Не вмію жити, як всі, Забув про час, коли Ходив живим між людьми і сміявся восени. Думки живуть тільки минулим, яке не має терпіння Я пам'ятаю, що було: страждання і божевілля Тепер ненавиджу осінь, всі посміялись і досить. Коли падає листя, я бачу лиш твою постать.
Приспів: На-на-на-на-на-на-на-на На-на-на-на-на-на-на-на Немає болю, коли поруч любові нема, Коли у спокої є вільна душа. На-на-на-на-на-на-на-на На-на-на-на-на-на-на-на Нема плачу, немає сліз і істерик нема, Коли падає листя, та коли плачуть вуста.
Gans Падає листя, перед очима та мить. Чотири роки пройшло, а рана все ще болить Твоя зрада вогонь перетворила у кригу. Де багато кохання — там замало інтриги. Я втікав від очей і не знав, де сховатись Я кричав і стогнав — мене було не впізнати. Я шукав порятунок у римах і нотах. Не повіриш: знайшов, хоча рана глибока. Догоріло життя, як остання свіча Не було вже криків — я просто мовчав, Бо течії плив ні на що не зважав, Серце забуло, та пам'ятає душа. Я біг, куди бачать очі, а на дворі була осінь. Тоді почалась гроза, ось і ненавиджу досі Багато років пройшло, навіть сьогодні буває: Коли падає листя — моє серце ридає.
Падає листя і кружля над землею Падає жовте на асфальт дороги твоєї. Зовсім не швидко — десь секунди чотири, Зовсім не довго в ньому ж сонце втомилось.