Небо засіяне зірками нас полонила ніч, Гарячими словами за собою поклич. Не знаю чи прийду і коли тебе знайду, Я так хочу бути поруч і сказати: Я тут! З тобою хочу бути, тебе одну бачити, Тільки з тобою від радості плакати. Нам не завадити, нас не зупинити, Найбільший дар це змога любити. Не думати про ранок і жити сподіванням, Слухати як місяць співає про кохання. Віддатись течії і силі вогню, Нехай місяць співає пісню свою!
Під відкритим небом до любові лиш крок, Серце відкрите в голові мільйон думок. Коли буде тобі важко сказати: Люблю! Попроси хай Місяць заспіває пісню свою!
Ось настала ніч і наче в балеті, Випливає Місяць в золотій кареті. З пелюстків ллється трояндова злива, Важко повірити, що це можливо! Думки тиснуть скроні та добре без волі, В твому полоні, у твоїй долоні. Не треба долі, я хочу лиш ніч Яка б залишила нас віч на віч. У світлу ніч - душевна гармонія, А зорі грають любовну симфонію. Я візьму тебе за руку і полечу, А Місяць нам заспіває пісню свою!
Під відкритим небом до любові лиш крок, Серце відкрите в голові мільйон думок. Коли буде тобі важко сказати: Люблю! Попроси хай Місяць заспіває пісню свою!
Де ж ти ясна зірко загубилась в синім небі, На душі так гірко, коли я без тебе. Я вірю, що ти знаєш, як тебе не вистачає, Хай Місяць замість мене тобі пісню заспіває!
Під відкритим небом до любові лиш крок, Серце відкрите в голові мільйон думок. Коли буде тобі важко сказати: Люблю! Попроси хай Місяць заспіває пісню свою!