Осінь дощем змиває тіней силуети Потік думок,сумні гримаси,радість,де ти? Течи мелодія дощу в навушниках моїх Холод на руках,я зігріваю їх Жовтим листям падай мені під ноги Шепіт самостності додає в життя тривоги Лиш ехо відізветься у пустій кімнаті,в темноті Йому я розповім про свою біль на самоті Тихо-тихо серце вистукує звуки Мозок видає ідеї,рифмовані муки Astalavista літо,bonjorno осінь На пильних тротуарах вже не побачу свою тінь Брудний асфальт лишає слід на взутті Капюшон на голову,іду я далі по житті За вікном градус до нуля вниз Закономірність пори,осінній каприз
Істерика осінніх сліз Малює мені новий ескіз Ідилія,вона і я Моя рифмована ідея
На душі вантаж,в моїх карманах пусто Лиш цей бітос і текст написаний-не густо Ліхтарі нічних вулиць вказують дорогу Іду у пошуках щастя,а відчуваю тривогу І я піду,не обертаючись на вас Але повернусь сюди і ще не раз Благаю Бога,показати істинний шлях Депресія забиває в мозок цвях Дилема,щастя є,але його нема Сотні кілометрів,десь там вона одна І в цей осінній вечір,мене тримає у руках Те,що кожної ночі її я бачу у снах Агонія збережених щасливих кадрів На депозиті тепло з душевних надр Чашка кави,кофеїн по венах моїх Гіркота всередині і гіркота усіх подій
Істерика осінніх сліз Малює мені новий ескіз Ідилія,вона і я Моя рифмована ідея
Знову осінь,знову цей незрозумілий стан Прямую я туди де менший шум і гам Закони природи,жорстокі закони життя Хтось тільки починає,а хтось закінчує без каяття З падінням кожного листка серце замирає Чи оживе до весни,цього не знаю Стараюсь вірити у чудеса Піднімаю погляд примружившись у небеса Води там мегатонни блукають Атмосферний тиск в моєму мозку понижають Боюся осені,боюсь холодних поглядів Коли не буду бачити нічого крім пустих снів Напишу на бумазі про свої почуття Порву,спалю і викину уривки на сміття Настрій-осінь,додаю на максимум гучність Тримає у ритмі цього треку мелозвучність
Істерика осінніх сліз Малює мені новий ескіз Ідилія,вона і я Моя рифмована ідея