Ця пісня чайкою кигиче. І вічна мамина любов, Вона додому мене кличе, куди б далеко я не йшов. Не біль її - її тривогоа, яку збагнути ще не зміг. Молитва стомлена до Бога, аби прощав мене й беріг. Пр: В тій пісні як на рушникові Життя два кольори, тече. І тиха-тиха, волошкова Зажура маминих очей.
А ще літа - їх не вернути, снігами тануть вдалині. О, мій Господь, не дай забути цю пісню мамину мені.