з часом буде людина, яка знатиме, скільки цукру покласти в чай. з часом буде людина, яка кричатиме тобі в слід "зачекай". з часом буде людина, яка бачитиме в твоїх очах рай. ну а зараз бери плеєр в руки, і голосніше музику включай.
*********************************************
вітер дує в лице, в голові все зруйнувалось - бардак, на прогулянці, йду по вулиці. ніхто не знає, що щось не так. перехожим, м'яко кажучи, байдуже. вони зайняті своїм, а я собі її любою деталею, любою проблемою мозок проїв.
на ногах ікстепи, а не найки. йду в светрі без капішону, я не частина мейнстріму, щоб вам влаштовувати тут шоу. мені, по суті, плювати на перехожих, для них я - пустий, до них я черствий, для них я простий, для них не такий.
як ти для мене. та й для тебе - інший, звичайний, грішний, вони вважають, що ліпші. себто, кожен другий за них гірший. а на ділі самовпевненість перетворюється в порох, в лід, цей айсберг сковує почуття, перетворює в камінь, міняє їх.
алкоголь не вирішує проблеми, як нарахунок закурити? дійшов до зупинки - думки ті самі. хочеться вовком вити. руки в кишенях - морозить. вітер далі дме холодний, навушники в вушах, музика в плеєрі, значить - не одинокий.
*********************************************
з часом буде людина, яка знатиме, скільки цукру покласти в чай. з часом буде людина, яка кричатиме тобі в слід "зачекай". з часом буде людина, яка бачитиме в твоїх очах рай. ну а зараз бери плеєр в руки, і голосніше музику включай.
*********************************************
в руках блокнот, щось пишеться, та все далеко не те, все якесь дурне, якесь пусте, та, все ж, віддалено моє. думки втратили сенс. зміст відсутній - не розібратись, це не для вас, принцес, до причин вчинків добиратись.
в мене є звичка, не виривати з блокноту жодного листка, щось недописане, щось замазюкане - але в цьому весь я. ось так і зараз, сиджу на лавці - а рядки пусті. пусті не в плані чорнил, а просто не те, що на душі.
чи то так смуток напав, чи не дано розібратись в собі, раніше - ніколи, а зараз міг би в сірій змішатись юрбі. і сьогодні я вперше вирву листки, і запакую їх в конверт, але зачекай. ще не все на папері, ще буде щось на десерт.
наче навалилось все на купу.. а що пишеться? нічого. мабуть тому що день.. вовку не вистачає часу нічного. в руках блокнот - руки задубіли. вітер далі дме холодний, навушники в вушах, музика в плеєрі, значить - не одинокий.
*********************************************
з часом буде людина, яка знатиме, скільки цукру покласти в чай. з часом буде людина, яка кричатиме тобі в слід "зачекай". з часом буде людина, яка бачитиме в твоїх очах рай. ну а зараз бери плеєр в руки, і голосніше музику включай.
*********************************************
потихеньку діло дійшло до ночі. повністю пустої ночі, до часу, коли від тебе вже ніхто нічого анітрохи не хоче. до часу, коли залишаєшся один-на-один зі своїми думками, когось він вбиває. а в мене від цього почуття серце палає.
марно намагався зрозуміти самого себе, а з тобою - почав. даремно хотів, як найкраще. бо виходила тільки печаль. надто часто хотів викликати посмішку на твоєму лиці, мабуть, тим самим, тобі надоїв.
немає значення, чи ти правий, якщо твоя дівчина плаче, коли одиноко - має заховати від світу - ніяк інакше. ти не робила кроків назустріч, тобі плювати, де я пропадав, не дарувала тепла зовсім, а його ніколи де-ін-де не шукав.
навалилось все на купу.. рядки ринули рікою на папір, наче заспокоївся... ще б почути вовчий спів. в руках конверт, перед очима зорі, в голові ті ж турботи, навушники в вушах, музика в плеєрі, значить - не одинокий.