ти сама захопила мій інтерес до себе... запалила, і кинула догорати палаюче серце. мої почуття - не фігурка, навіть не додавай цинку. вовк ніколи не виступатиме під куполом цирку.
це наче запалити цигарку, і не зробити жодної затяжки. не робити з людей каменів, тобі, мабуть, трохи затяжко. це по-дурному, наче одягати два ремня і зверху підтяжки, але з твоїми думками, інший би вже прилип до пляшки.
егоцентричні люди не дають тепла, уникають щирості, це прирівнюється до посадженого насіння, з якого нічого не виросте. навіть колючий кактус засихає при повній відсутності води, душа потрохи закривається, якщо не попадають шматочки ласки туди.
під парасолями ходять ті, хто вельми полюбляє дощ. хто любить сонце - тікає в тінь, не виходить з дому. потік свіжого повітря в лице? хутчіш закрити вікно. боюсь людей, котрі полюблять мене... а на що здатні - кому всеодно?
є якісь більші почуття, ніж ті, до яких всі звикли, хоча, ніхто не опише звідки нам знайомі виникли. видно одразу, хто багато говорить - хоче бути вислуханим, хто мовчить - аналізує, прагне за рамки простого мислення вийти.
коли один з пари відчув щось більше.. куди плануєте ви йти? інший аналізує поверхневі вчинки - хочеться вовком вити. це неможливо вистояти, витерпіти. залишається вичерпати криві спогади з спільної чаші. а хороше - залишити - випити.
найгірше те, що не можна сказати :"в цьому винні ВИ". в цій ситуації не вдасться ні на кого перекласти вини. найсильніше серце стискає саме в такому випадку. і від нерозуміння один одного нічого не винайти.
краще не грати трагедії, потрібно просто визнати, нікому не потрібні ці страждально-театральні виступи. тільки через рік це прийняв. хоч зрозумів дуже давно... твоя вигадана вистава - згоріла, хоч була ідеально спланована.