найважче написати текст, коли гаразд все, коли біль заховав в сейф, а ключ втратив десь. в кожного місце там де, його душа цвіте, якщо нема - віднай-де без ножа в хребет.
самому не відповісти, чому даються важко рядки, варто мовчки знайти щастя важіль? навпаки. потрібно пропускати в кожній частині, фразі негатив, хоч, не вдасться без поганих вражень обійтись.
кожна людина - це світ, неопізнана планета, в даній невідомості всім не до сліз поета. люба байдужість для душі - троянд поріз, тенета - тримаючись осторонь - не відкрити незвіданого секрету.
поділюсь незнаним для вас, покажу свою тінь, раніше рідко голився - було тупо лінь. час минає, звичка залишилась серед моїх чотирьох стін тепер навмисне не голюсь : щетина подобається їй.
********************************************* ви спробували зламати мої мрії, в замін не давали нічого, ви намагались вбити надії, але не забрати віру в Бога. залиште ваше "розумію", вам не чути крику мого, з ним душа летить у вирій, показуючи залишки живого.
*********************************************
не розумів вимоги батьків - все не гладко, для цього потрібне сильне терпіння, ще й розрядка. потрібно набратись розуму - з віком прийде, наскільки сильно втрата близьких назовню криком рине.
коли мене розбудять, тебе вже тут не буде, не буде очей, котрі вже майже встиг забути, не буде правил, щоб на повні груди вдихнути, пройшло 5 років, пройде ще 10, та не вдаться позбутись отрути.
холод вільно пронзає залишки теплих почуттів, вчинки - накалені, це означає - вже не ті. погляд обпалений - наче не в своєму взутті : дивно, незручно, кидає не свою на землю тінь.
хочеться, щоб кожним вчинком пишались, інакше який сенс в ньому? хочеться відчувати одразу, а не потім озиратись, щоб не залишитись одному.