Емі: Знаєш, як його нікого не любила Як падала на Землю він дарував мені крила А пам’ятаєш вірші, які писали щоночі Ми згадаєм їх з часом, коли в сльозах не будуть очі
Пусті обіцянки, на столі холодні кава Ми стали різні, Нам всього було замало Краплина вічності не хвилина з тобою Я благаю не йди, та відділили нас стіною
У спогадах лиш голос твій і запах сигарет Кожен сам по собі, та колись були дует Німе кіно по суботам, і прогулянки до рання Тепер лиш зірвані нерви і передозування
Пробач, що залишила, що не зуміла спинити Я завжди за цю дурість себе буду винити НЕ хочу, та з кимось іншим вже цю роль зіграю Та знай, я тебе кохаю..