...мені захотілося нині зустріти розпечене сонце, коли воно тихо спускалося в воду; обгорнути його пахощами надвечір’я й чекати, що всміхнеться мені, заходячи за обрій. розказати йому щасливу казку на ніч, вкрити теплою ковдрою з мрійних снів і жадати вже ранку – бо знову побачу, як воно солодко потирає заспані оченята...
...та я блідну, тремтливими руками стискаючи хмари, й тьмяно променію болем у небесних скронях. а вони від кожного мого подиху вкриваються інеєм – сивіє іскристими пасмами шлях додому... й від кожного удару мого немічного серця безголосо здригається темно-синя твердь, а зорі-сиротята починають плакати, струшуючи крижини на розпашілу землю.
...сніговієм розпорошúла зима тендітні мрії, скрикують скрипом під ногами і більше не сміють... а вітер морозним шúпотом затікає в легені й дзюркоче в судинах сріблистою чистотою. ...поволі засинаючи, мляво погойдуються вулиці; дерева тихо моляться чи, може, то місяць молиться, аби хоч раз звільнитись від ядучого розпачу, як його, майже згаслого, стріне сонце обіймами, повними холоду...