Останній подих у душі вбиває до останку Ламає крила на спині із ночі аж до ранку спинися, розум уві сні і кроки ледь повільні гора незрозумілих слів веде до краю прірви не відпускає і веде в невизначені далі немов в пустелю голосів, мелодію печалі згорає день у зяйві зір, він більше не настане якщо не прийдеш ти, цей дим ніколи не розтане у полоні днів полечу до мрій може, там знайду я світла шаленіє час, що забув про нас
догорає вогнями ніч, падає вдаль,поміж хмари, де немає твого тепла хай проміння твоє мене огортає і моє серце зігріва