Скільки треба віри, щоб загорілись білими Стежками наші мрії про те, що вже нема надії Почуттями темними згорає бажання, де ми Ховаєм свої кошики з образами у зошити Записуєм, описуєм щоб пам’ятати на завжди І щоб то не забулося. Де ти, де я, де вся сім’я. Минулося відкрилося в емоції влюбилося Постіль мою відкрито там, і назавжди у світі сам Пр. Я не був там, образ не бачив Хто відкриє нам день з удачею побачень? Перевірити - є тільки слово Та передумови, перепам’ятати все знову Я не був там, образ лишився Хто і де хвалився, зірвався чи забарився? Треба ставити жирну пляму А ми все не знаєм, що сталося між нами
Прошу в запорошену стежку перевірить ношу Щоб потім так сталося, як саме з нами починалось Білими акордами, мажорами, мінорами Тільки не натисни чорну, прошу, не дивився вгору Помічати стали ми, що зморені вустами ми Говорим «ми», радієм «ми», та розумієм, що не «ми» А «я» і «ти» не разом вже, тож поверни це вітер ще раз Вдивитися у ті шляхи, де помилились я і ти