1 куплет Ми з пам’яті своєї стерли чорно-білі знімки Беремо в руки гумку і мінімізуєм думку Ми пів землі пройшли лише мізерними кроками Над нами чорні хмари та вони лише плакали Тоді коли ми падали нам підставляли крісло Нам було брудно й тісно та все одно ми там зависли І знову краплі падали на наші долоні Та це лиш чужі сльози на яскравому фоні
Приспів
А ми сиділи разом у маленькому дворику І запускали по венах ми свою лірику Не вигадали ровер не відкрили Америку І пам’ятали лиш холодні фрази істерика 2 р.
2 куплет По серед темної кімнати ми вже не знайдемо ліки Щоб не злитись від самотності довіку повіки І рік за роком ми іншим передаємо гени Зовні ми живі, а в середині манекени Ми віддані системі, наші цілеспрямовані Й пронизливими поглядами незаплямовані І ми всі свої рани кладемо в бездонну сумку По великому рахунку мінімізуєм думку
Приспів
А ми сиділи разом у маленькому дворику І запускали по венах ми свою лірику Не вигадали ровер не відкрили Америку І пам’ятали лиш холодні фрази істерика 2 р.
3 куплет Хвора агресія породжує репресії Де кожен з нас готовий вмерти від депресії І хворі скептики малюють цю сіру палітру, Бо це не початок, а лиш малі білі субтитри А ми живемо в ції нашій оселі зла Де нам знову світить сонце й поселилась темнота В сезонних снах, крізь біль, ви далі плачите Все пошатнулось та і злішим, як бачите
Приспів
А ми сиділи разом у маленькому дворику І запускали по венах ми свою лірику Не вигадали ровер не відкрили Америку І пам’ятали лиш холодні фрази істерика 2 р.