Усе - пісок, а ми його крихти, Падаємо згори додолу. Як прийшли так і повернемось в глину, І все повториться знову. Історія рухає по спіралі, Не віриш? Зверни увагу на моду. Неначе герої у серіалі, Де вічно повтори в новому сезоні. Ті цифри керують, де б ми не були, Куди би не йшли весь час поспішаєм. Таке відчуття, що наставлене дуло, Бо як пояснити ті наші печалі. Усі ті слова - пусті обіцянки, Бо завтра ніколи (ніколи) не буде. Росою вмиває нас кожного ранку, Щоб рухались далі без зайвого бруду.
Годинник невблаганно рухає обидві стрілки А ми як білки, по колу кілометри плівки Не знаючи спочинку тиснемо педалі Та всі приречені як ті, що на Дев'ятому валі.
А ти теж не помітив, Як стрімко змінив свій напрямок вітер? Летять роки як миті, Так швидко стають дорослими діти. Ти теж не повірив, Ще один друг вже в кращому світі. Лишив спогадів крихти, Часом нагадує звідти. Але Земля не зупинила свій рух, не спиниться і після нас, Ми перехожі тут, не смій гаяти час. Знайди себе в цьому потоці хвиль, та не губи Віри у власний стиль, бо його корінь - ти. Проблеми - краплі в морі, у розрізі віків, Так важко, але важливо позбутись кайданів. Не бійся помилок, бійся не зробити спробу, Інакше катуватимеш себе доскону.