04. Бувають дні з.у. Say J. [Людина у футлярі] 2014
Бувають дні, коли життя не в радість, Думи сумні оббивають твій поріг. Мине не так багато кроків - в гості старість, І ноги втомляться від пройдених доріг. Не все ще втрачено допоки маєм мрії, Ховати заживо себе і після віку не слід, Лишень би свої думки перетворити в дії, Дайте опори точку - я переверну світ. Не мрію вічно жити, головне, щоб не дарма, Минали дні і ночі під сивочолим небом. І не біда коли паперу в гаманці катма, Куди важливіше подалі від серця проблеми. Похмурі тіні відкидають нас в минуле, Той час, що не змінити любимо більше за все. Там нас чекали і мабуть тепліше було, І знати б лиш куди несе нас те шосе.
Ніколи не зупиняйся, Бо можеш дати задню за крок до щастя. Жени подалі від себе настрої сумні, Можна знайти щось хороше і в сірому дні.
Вже не має сили говорити і писати Обрізаю крила і рахую далі втрати Я один начебто Говерла у Карпатах І словами тут себе караю Я писав пісні вони до вас не долітають Я недолік знаю, та я в долі запит посилаю Де мені знайти дорогу до свого Грааля Ні, не думай, я давно не нарікаю Все одно один я не дойду до небо-края І без Бога моя віра просто погасає Так хочеться глибоко поринути у небо І забити на годину на усі потреби Розбудити у собі нову людину І відчути знову всим тілом повну силу На вітрила віраи проміняв егоїзма крила Знову кров розносить жар по жилам
Ніколи не зупиняйся, Бо можеш дати задню за крок до щастя. Жени подалі від себе настрої сумні, Можна знайти щось хороше і в сірому дні.
Усе в наших руках, їх опускати не маємо права, І ці слова на кожній з тих сторінок. Розплющуй очі, на тебе зачекалась правда, Треба лише наважитись на той стрибок. Згадай напис на персні царя Соломона, Там було три слова - і це мине. Коли на серці зле чи сонячна погода, Не забувай про те. (Не забувай про те!). На зміну найтемнішій ночі прийде ранок, Обов'язково - такий закон. Рано чи пізно загоїться рана, Залишить по собі шрам, болітиме сезон. Коли немає в серці віри завжди важко, Не видно світла, усе у темних тонах, Довіку напівпорожня та чашка, На місці радості - страх.