Люблю хіп-хоп з тієї першої касети, Навушники на повну і серце вирвалось з грудей. Забрала музика ця надійно у тенета, Не відпускає, ще й захоплює нових людей. І як забути про ті постери на стінах, Записи кліпів з телевізора на VHS. Штани широкі, що манили у вітринах, Так стрімко рухає в наші часи прогрес. Я пам'ятаю перші треки наші, перші записи, І тексти, що були правдивими до сліз. А також чорним маркером в під'їзді написи, Як мітки ті на дверях, якими міряють зріст. А репетиції - години у кімнаті по колу, Остання субота травня - виступ перший. Мандраж, але пройшло все добре, слава Богу, Важко спочатку, далі хіба трохи легше. Прогалина у десять років, не інакше прірва, Лиш за одну декаду все з ніг на голову. Всі перейшли на цифру, не в ціні вже плівка, Хтось вже діток привів, а я відпустив бороду. І непомітно так хіп-хоп із підвалу в ящик, Перекочував і вагу набрав. Джунглями із каміння названо було мурашник, Хтось полюбив і встиг розлюбити цей сплав. Та скільки ж все-таки змінилось за ці кілька років, Здавалося б ще вчора робили перший крок. Нині кожен обира свою дорогу, А мене так і не відпустив хіп-хоп. І щоб не сталося писатиму свої куплети, Без тих рядків мені життя нема. І хай не крапають в скарбничку ті монети, Вірю одного дня впаде і ця стіна.
san4ito/de Joker - Люблю хіп-хоп. Двадцять на шосту [2013]