Цілувались зорі у Случі прозорім, Розпустила верба молоду косу, Глянула у воду на чарівну вроду, Де молився місяць на її красу. Глянула у воду на чарівну вроду, Де молився місяць на її красу.
Шепотіли хвилі про світанки милі, Заблукав у вітах тополиний пух, Котики вербові мліють у любові, І співає в росах зозулиний луг. Котики вербові мліють у любові, І співає в росах зозулиний луг.
Оповили снами таїну тумани, Променем-цілунком зачинався день... Відбуяло літо вересовим цвітом, Не співає осінь молодих пісень. (а-а-а-а, у-у-у-у)
В спогади полину пухом тополиним, Котики вербові вже не снять вночі, Доленька вербова попливла водою, І скувала крига сльози у Случі.