Пейзажі золоті скривають і стирають ці, Почуття які іграють, сунемось на край і, Сльози Господа сривають наші сльози, По одинці під дощом, ми як рози на морозі, вибач. Любові вже не чути, я не чую під шум зливи, Кохання по алеї ми пішли криво, Болить серце, не маю більше сили, Як любов ударила мене з тилу, Почуття в пил, облам крил. В дитинстві думав осінь золота, листя золоте, З неба з хмар чарівна капає вода, Та помилився це не правда, що дізнався це не радий, Смуток осені мене поглинув, далеко в себе я полинув. Мене ламає осінь, я ламаю почуття, Найкращий спосіб, це клин клином вибити таке життя. Щоб була вже історія нова, І щоб не були правдою мої написані оці слова.
Приспів: Згадую дитинство, осінь золота, Все так змінилося, інша історія. Похмурі дні, і сльози на очах, Осінь вже не та, що колись була у снах. [2 рази]
Я падаю, дощ капає, болючі рани не латаю, У важкому зараз стані, помирати ще рано. Слова я рідних пам'ятаю, лети в житті я не літаю, Кругом блискавка, біль, смуток, грім, Та річ не втім, є ще багато крім, Того що засмучує, та не озвучив я, Та через це я мучився, та я живу бо в мене є сім'я, Треба триматися заради них, не бути тихим не боятися, А бути сильним і триматися, в перед лиш рватися, До своїх мрій, і крик не стій, розумно дій, Осіння тінь ледь видна, я зникаю мерщій. Моє кохання помагай мені я встану, Мене тримай, а то сам впаду, Залишуся я ззаду, життя поставить мені шах і мат, Не будем під числом ми кратним, Будем по одинці, але все буде не так. Ти не залишиш, по мене прийдеш, І на душі так стане тепло, і сонце вийде.
Приспів: Згадую дитинство, осінь золота, Все так змінилося, інша історія. Похмурі дні, і сльози на очах, Осінь вже не та, що колись була у снах. [2 рази]